Трошки думок про гру. Спочатку мені хотілося накатати велику скопу тексту щодо кожного її аспекту — що виникає доволі рідко і каже, що гра зачепила потрібні ниточки — але все ж зупинюся на загальних речах і не витягуватиму назовні все, що задумували розробники, аби не псувати потенційному гравцю враження. В цілому для мене це absolute peak game about LGB and moreover about T. Інтро гри каже нам: “This game was made with the belief that nobody is wrong for being what they are” — і я абсолютно погоджуюсь з цією думкою.

Про технічну частину багато не розповім, це просто непоганий платформер японського виробництва з простенькою, але цілком приємною графікою, певною кількістю екшн-сцен, горрор моментів та великою кількістю головоломок, які дуже тісно пов'язані з кількома цікавими механіками самоушкодження головної героїні: розчленуванням, самопідпалом, ламанням кісток та шиї, які в свою чергу переплітаються з сюжетом і значення яких повністю розкривається під кінець проходження.

Тепер сюжет. Писати думки щодо всього не буду, бо це тупо проспойлерить все. Наведу лише трохи інфи щодо структури. Історія розкривається частково в ході самої гри та всього того психоделу, що відбувається на екрані і частково у вигляді переписок зі знайомими Джей-Джей у месенджері в її телефоні. Сюжет доволі цікавий, але не підходить для людей зі слабкими нервами. Він зачіпає теми самопошкодження та суїциду, сексуальності, важливості дружби та справжніх "сімейних цінностей" (а не тих, про які скандують чувачки в балаклавах), «інакшості», прийняття самого себе та неприйняття соціумом.

Єдиною проблемою, яка напевно може не сподобатись комусь, хто вирішить швидко пробігти гру і забути її, — це те, що велика кількість переписок в месенджері відкривається методом колекціонування пончиків, розкиданих по всіх локаціях. Утім, це не складно і певною мірою цікаво, адже потребує окрім вирішення основних головоломок, які рухають сюжет, вирішувати також і другорядні, які дозволяють дістатися до цих самих пончиків. Ну й більшість смаколиків не настільки заховані і все одно будуть підбиратися мимоволі, лежачи на вашому шляху і підігріваючи інтерес до цих самих переписок, спонукаючи відшукати заховані та дізнатися, що ж там далі було. Без цього ми не дізнаємося частинку минулого нашої героїні. Ну, ще бонусом за це нам відкривають галерею з прикольними концепт-артами та прикольні прикиди для головної героїні.

Коротше кажучи: Major hemorrhage. Do you hear me? Beep...

Трошки думок про гру. Спочатку мені хотілося накатати велику скопу тексту щодо кожного її аспекту — що виникає доволі рідко і каже, що гра зачепила потрібні ниточки — але все ж зупинюся на загальних речах і не витягуватиму назовні все, що задумували розробники, аби не псувати потенційному гравцю враження. В цілому для мене це absolute peak game about LGB and moreover about T. Інтро гри каже нам: “This game was made with the belief that nobody is wrong for being what they are” — і я абсолютно погоджуюсь з цією думкою. Про технічну частину багато не розповім, це просто непоганий платформер японського виробництва з простенькою, але цілком приємною графікою, певною кількістю екшн-сцен, горрор моментів та великою кількістю головоломок, які дуже тісно пов'язані з кількома цікавими механіками самоушкодження головної героїні: розчленуванням, самопідпалом, ламанням кісток та шиї, які в свою чергу переплітаються з сюжетом і значення яких повністю розкривається під кінець проходження. Тепер сюжет. Писати думки щодо всього не буду, бо це тупо проспойлерить все. Наведу лише трохи інфи щодо структури. Історія розкривається частково в ході самої гри та всього того психоделу, що відбувається на екрані і частково у вигляді переписок зі знайомими Джей-Джей у месенджері в її телефоні. Сюжет доволі цікавий, але не підходить для людей зі слабкими нервами. Він зачіпає теми самопошкодження та суїциду, сексуальності, важливості дружби та справжніх "сімейних цінностей" (а не тих, про які скандують чувачки в балаклавах), «інакшості», прийняття самого себе та неприйняття соціумом. Єдиною проблемою, яка напевно може не сподобатись комусь, хто вирішить швидко пробігти гру і забути її, — це те, що велика кількість переписок в месенджері відкривається методом колекціонування пончиків, розкиданих по всіх локаціях. Утім, це не складно і певною мірою цікаво, адже потребує окрім вирішення основних головоломок, які рухають сюжет, вирішувати також і другорядні, які дозволяють дістатися до цих самих пончиків. Ну й більшість смаколиків не настільки заховані і все одно будуть підбиратися мимоволі, лежачи на вашому шляху і підігріваючи інтерес до цих самих переписок, спонукаючи відшукати заховані та дізнатися, що ж там далі було. Без цього ми не дізнаємося частинку минулого нашої героїні. Ну, ще бонусом за це нам відкривають галерею з прикольними концепт-артами та прикольні прикиди для головної героїні. Коротше кажучи: Major hemorrhage. Do you hear me? Beep...