Вмістилище української духовності

Змогли прочитати заголовок? Вітаю, у вас сталеві нерви.

Філологія є традиційно одним з найпоширеніших виборів абітурієнтів. Більше 30 тис. вступників на рік. Демографія свідчить, що її обирають переважно дівчата. І що вони всі роблять? Демографія також вказує на низьку народжуваність, отже, вони не навчають власних дітей, а займаються чимось іншим.

Мабуть, пишуть словники новотворів? Так, пишуть. Беруть слова іншомовного походження, додають до них суфікси і закінчення для творення іменників жіночого роду, що позначають професію. Проблема в тому, що цьому способу творення щонайменше стільки ж років, скільки й самій мові. Тобто вони заново винаходять велосипед і прикріплюють його до автівки, яку потрібно переробити (перезібрати) або просто залити пального (тобто згадати застрарілі слова і вдихнути в них нове життя). Геніально.

Можливо, вони пишуть книги? Так, авжеж пишуть. За грантові кошти виконують замовлення грантодавців. Якщо заполітизованість роману під назвою «Інклюзія» немає сенсу навіть обговорювати, бо художня цінність від нього, як від божевільного марення часів соціалістичного реалізму, то книги для молодих дівчат насторожують. Процитую уривок опису однієї з них: «Не обов’язково вміти шити чи куховарити, а ось знати, як діяти у випадку аб’юзивних стосунків, як розпізнати небезпечні ситуації й правильно їх вирішувати, усвідомлювати свої права й особисті кордони — необхідно задля збереження свого фізичного та психічного здоров’я». Я продовжу думку далі: не обов’язково взагалі щось вміти, не обов’язково батькам виховувати своїх дітей, не обов’язково навіть думати. Достатньо купити книгу автора, який не має фахових знань ні в медицині, ні в психології зокрема, ні в праві, і сліпо вірити, подекуди в конспіративні теорії змови про «злий патріархат чоловіків», а там «тренд» покаже шлях. Але куди той шлях поведе…

У світі спостерігається зростання кількості людей з психічними розладами разом з… чисельністю дипломованих психотерапевтів. А в українській мові до кожного нового запозичення з англійської завжди знайдеться декілька нових філологів. Чудасія. А якщо зменшити чисельність психологів і лінгвістів, либонь, душевні проблеми й англіцизми відступлять теж?

Мені щойно закортіло йти в ногу з прогресом. Як щодо відмови від чоловічого і жіночого родів іменників, чоловічий прирівняти до середнього? Тоді замість «філологині» вживати «філолог, що менструює». Агов, філологи, які менструюють і не менструюють, коли відбудеться заміна англіцизмів на українські новотвори? Прогрес — це ризик, чому «прогресивні» бояться ризикувати зі словами, які є досить молодими навіть для мов, з яких вони походять. Чи як завжди «злі патріархальні традиціоналісти» візьмуть відповідальність на себе і почнуть зачищати Авгієві стайні?

Пояснення слів із заголовку:
Крінж — зустрічав досить часто, думав, що означає «не смішно», «щулитись», але це також підлабузництво, плазування. Торопіти.
Блекаут — чорний геть. Також москалів геть. А це звичайне знеструплення, знеживлення, потемніння, затемнення. Пітьма.
Аб’юз — коли на сватаннях дали гарбуз. Не вже так складно сказати «зловживання» чи «знущання»? Хіба коли мозок «аб’юзнутий» пропагандою.

На цьому годі цього вульгарного сарказму, критики і земної суєти. Тримайте Стуса:
https://www.youtube.com/watch?v=W0L98YhuVTk
Безсонної ночі

Думи визбираю, мов зерня,
Ніби стернями колоски.
Колять сльози. Колючі сльози.
Остюками – в очах.

Ніч протовпиться, як п’яниця,
по кімнаті, по стінах шастає.
І мовчить, і мовчить. Домовий
так ходив би. Мовчав би.

За вікном гуркотять літаки,
ніби відьми – на шабаш.
Понад дахами,
понад затихлими,
понад притахлим Києвом – гуркотять.

Емігрантом. Їй-богу. Ліжко.
І на ковдрі – од вікон – грати.
І подушка моя скуйовджена,
і скуйовджена голова.

Що ви ловите, телевізорні
Збожеволілі антени – погорільці?
Що ви ловите – запалим ротом –
комини почорнілі?

Вам повітря забракло? Диму?
Розум спертий, як спирт, горить?
Другу ніч уже, другу – не спиться.
Жовкнуть у вікні ліхтарі.

XI.1964