Думки вже не молодого по досвіду ігромана.

https://store.steampowered.com/app/1030300/Hollow_Knight_Silksong
Пролог
Оригінальний Hollow Knight 2017 року був грою феноменом. Що хоча й не придумала нічого нового, дуже вдало реалізувала вже наявні принципи жанру метроїдваній. Завдяки чому й стала не тільки улюбленою грою багатьох, але й прикладом, який почали наслідувати чимало розробників. Однак навіть так, оригінальний ХК не був ідеальною грою, й мав в собі чимало спірних рішень, та на щастя більшість з них були не такими серйозними. Для мене ж вона стала першою грою в жанрі, і зі спогадів, я пам’ятаю що досвід час від часу був доволі фруструючим, і тоді гра здалась мені спірною. Хоча й залишила чимало позитивних емоцій.
Однак йшли роки, й після десятка есе я зрозумів, що оригінальний ХК є справді феноменом, хоч й не ідеальною грою. Й хоча я не розділяв хайп по Silksong, певна частина мене все ж була заінтригована. Можливо за стільки років розробники вирішили усі проблеми оригіналу та примножили його сильні сторони, зробивши ідеальну метроївданію. Тому коли гра вийшла, так ще й з такою ціною, я вирішив ризикнути, й спробувати наступника гри, яка колись здавалась мені спірною...
... і це буде огляд Шовкової Пісні, одної з найкращих метроївданії на сьогодні, і гри яку я люблю й до сиріт на шкірі ненавиджу.

Королівство Фарлум
Й перше, що б я хотів обговорити, це візуал. Гра зустрічає нас красиво анімованим синематиком, а коли починається ігровий процес наші очі милує неймовірно деталізоване оточення. Й це не дивно, оскільки попередник теж мав красивий деталізований арт, яким могли похвалитись одиниці ігор в жанрі на той час. Однак був аспект, яким оригінальний Hollow Knight виділявся навіть серед них, а саме продуманістю оточення та світу. На відміну від більшості ігор жанру Холовнест не відчувався набором коробок з різними перешкодами та ворогами. Світ мав свою логіку й історію, й майже завжди речі були такими як є, оскільки на те були причини. Банальним прикладом є Місто Сліз, в якому постійно йде дощ, оскільки прямо над містом є річка. Й таких деталей було вдосталь. І це в купі з оточенням, що реагувало на наші дії, як от банальна змога скосити помахом меча траву, що сама по собі реагувала на наше переміщення, робило занурення у світ неймовірно легким. І сиквел врази примножив ці аспекти, подарувавши нам неймовірний світ королівства Фарлум. Задники стали ще більш деталізованими, унікальних деталей оточення стало врази більше, як і різноманіття. Візуально Silksong це зразкова гра, де оточення не тільки зроблене, щоб милувати око, але й розкривати історію. Інтригуючи й мотивуючи йти далі, щоб дізнатися більше.
Доповнює це аудіо супровід. Оригінальний Hollow Knight був в цьому плані доволі простеньким, але вже тоді композитор Крістофер Ларкін написав красивий саундтрек, що явно виділявся й містив чимало унікальних музикальних тем, що в’їдалися в пам’ять. Однак Шовкова Пісня, слідуючи своїй назві, зробила величезний крок уперед в порівнянні зі своїм попередником. Музикальні теми стали більш масштабними й наповнились деталями. А світ став ще живішим завдяки чималій роботі зі звуком, як оточення, так і його реакції на наші дії.

Подорож до верхівки Цитаделі
Такого ж росту притрималась й оповідальна частина гри. Синематиків побільшало, а подача сюжету стала більш явною, порівняно з попередником. Оригінальна гра 2017 року доволі повільно розганялась в багатьох аспектах, але особливо в історії. Ми довгий час не знали про те яка наша мета, й просто безцільно блукали Холовнестом. Сиквел не тільки це виправив, а й урізноманітнив й поглибив. Тепер ми з самого початку маємо мету, добратись до загадкової Цитаделі, куди нас хотіли доправити наші викрадачі. Й це лише перша мета, що буде змінюватись по мірі нашої пригоди. Світ же наповнений чималою кількістю НІПів, і чимало з них не є статичними й також подорожують протягом історії. А інтеракції з ними побільшало, й вони стали врази цікавішими, оскільки ми тепер не німий лицар. Хорнет це героїня з характером, й тому за її інтеракцією з іншими цікаво спостерігати. Не кажучи наскільки це робить світ живішим.
Історія ж хоча й стала тут більш явною й цікавішою ніж в першій грі, досі є більше мотиватором дійства, ніж чимось самостійним. Що особливо підкреслюють небагатомовні фінали, які не викликають сильних емоцій, і це особливо стосується істинного фіналу, як на мене. Розробники як й в оригіналі більше зосередились на лорі світу. Вигляд локацій, вороги, діалоги, пісні та поодинокі записи, це все розкриває історію цих земель й безумовно це додає історії ґрунту, але не компенсує слабкі її сторони. Що підкреслюють й побічні історії. Чимало з них цікаві й ще більше знайомлять нас зі світом з різних перспектив. Але чимало їх фіналів відчуваються занадто різкими, що засмучує.

Плащ та Голка
Ігровий процес же став для мене найбільш спірним аспектом гри. Оскільки розробники як розвинули успішні аспекти оригіналу, так й посилили чимало його проблем. До чого додається ще чимало спірних рішень що в аспекті балансу, що в аспекті реалізації деяких механік. І основна проблема полягає в тому, що хоч по окремості вони здаються не такими критичними в комбінації вони викликають неймовірну фрустрацію, що може змусити вас закинути гру.
Так ігровий процес став врази більш глибоким ніж в оригінальній грі. Що зробило аспект метроївданії ще цікавішим. Досліджувати локації цікаво, і гра має більше інструментарію, щоб запропонувати цікавий платформинг. Бойова система стала теж глибшою, оскільки на відміну від Hollow Knight, де мали тільки базову атаку, її різновиди та закляття, що можна було модифікувати амулетами. Тут ми маємо різні Крести з різними унікальними властивостями та типами атак, до цього додаються закляття та інструменти, останні з яких є як пасивними двох типів, так і активними агресивними. Це все в комбінації дає змогу зробити свій унікальний стиль гри. Але насолодитись ним часто не дає баланс гри, який побудований агресивно щодо гравця, немов бажаючи, щоб ти найшов спосіб його зламати, або просто закинув грати.
Гра стала швидшою та інтенсивнішою, однак натомість стала пробачати менше помилок, та давати менше простору для відпочинку. Та ж прогресія не сильно змінилась, але її вплив в деяких аспектах став менш відчутний. Й хоча старт гри є більш насиченим та інтенсивнішим ніж в оригінальному ХК, недостача інструментів, менше прав на помилку через збільшену шкоду ворогів та жахливий дизайн деяких босів, що прикликають противних ворогів по менше. Все це робить старт фруструючим, оскільки в гравця ще просто недостатньо інструментів для пошуку рішення. Натомість починаючи з другого акту, гра вже дає можливість вирішувати проблеми по своєму. Однак інколи це виглядає не як чесне проходження. Платформинг завдяки новим здібностям та хуткості головної героїні став цікавішим. Але часто містить в собі спірні рішення, що псують досвід та часто збивають ефект потоку. Сегменти випробування також стали цікавішими, але часто винагорода по їх проходженню не варта того, не кажучи, що Шовкова Пісня не змінила деякі аспекти оригіналу, що робить чимало з цих випробувань подеколи складнішими за бої з босами та від цього не менш за них фруструючими.
Й це не згадуючи ще чимало рішень та аспектів, що викликають чимало питань, як та ж система лікування або довгі пробіжки до арен з босами.

Підсумок
В кінці я хочу сказати, що багатьом перелічені мною проблеми можуть здатись незначними, а хтось просто назве мене казуалом. Але проблема полягає в тому, що я б хотів, щоб цей огляд був позитивним. Я пройшов гру на 100% не тільки тому, що напевно є мазохістом, але й тому, що чимало аспектів гри мене щиро в неї закохували. Це неймовірна пригода, яких в жанрі не так багато, і я щиро готовий назвати цю гру багато в чому показовою. Але також я бачу усі ці спірні рішення та проблеми, які утворюють тріщини в цьому діаманті. Тріщини, що для деяких гравців будуть фатальними.