Жанр: Стрілянка від першої особи, Темне фентезі
Дата виходу: 14 жовт. 2025
——————— | Автор | Рецензія | Куратор | ———————

Mohrta - Неймовірна пригода, але проблемна гра.

Передмова
Фентезі це доволі старий жанр історій. І нині ми маємо повно прикладів різного медіа в цьому жанрі. Однак часто їм бракує, як би це не було парадоксально, фантазії. Оскільки чимала частина цих історій не йде далі своєї версії середньовіччя з магією. Й хоча звісно є хороші приклади історій з таким концептом. Це не змінює самого факту браку чогось більш незвично, дивного... фантастичного. Останнім прикладом такого на моїй пам’яті був The Elder Scrolls III: Morrowind. Сеттинг якого міг вразити й здивувати на усіх рівнях занурення, виділяючись й по сьогоднішній день унікальною архітектурою та світобудовою. І нова гра Scumhead-а є чудовим нащадком надбання цієї уже 23 річної класики. Оскільки така само старається нас занурити у фантастичний світ повний химерних місць та чудернацьких рас.

Химерність, що зливається зі світом
Оскільки естетика та фантазія є саме тими компонентами яким було приділено центральну увагу в Mohrta. І це криється, як в неймовірних дизайнах рас та створінь, так й дизайні світів, що нам доведеться відвідати. Кожен з них запропонує свою історію та атмосферу, унікальних супротивників та маленьку історію, що глибше занурить нас в те, що це за місце. І все це в естетиці стареньких ігор 2000-них. Що було досягнуто не просто мімікруючи стиль того часу, а будуючи гру на хоч і сильно модифікованому, але рушію з тої епохи, GZDoom. Й це насправді цікавий приклад того, як технічне обмеження може зробити чимало рішень креативними, та змусити спрощувати речі, залишаючи від них тільки самі виразні деталі. Які також підкреслює музика. Авторський саундтрек гри повний унікальних цікавих композицій, з різними креативними музикальними рішеннями, що задають кожній локації свою атмосферу, а боям з босами темп.
Це все разом доволі простою історією не без інтриги та з цікавою, хоч й поверхневою світобудовою, формує атмосферну й естетичну пригоду, що занурює у свій химерний світ повний див та жахів.

У пошуках цілі
Подорож же буде повна сутичок та мікропазлів, в проміжках між якими ми відвідуватимемо Метронексус. Центральну локацію з НІПами, де ми будемо прокачуватись та мати обмаль діалогів, що розкриватимуть нам їх характери та світобудову. Сам же ігровий процес наслідує класичні Doom та частково Half-Life. Ми маємо арсенал різноманітної зброї, яку використовуємо, щоб упокоїти різноманітного ґатунку суперників. Й зброя та її різноманітність дійсно вдалі, оскільки гра може запропонувати як класичний дробовик, так й щось екзотичне як от до прикладу карти таро. Однак по при ці цікаві концепти ворогів та зброї, саме цей аспект ігрового процесу здався мені найслабшим. Що особливо відчутно на останньому світі, де різноманітність супротивників драматично мала, а от їх здоров’я пропорційно виросло. Й хоча на початку гра розважає, через те як зроблений баланс та прогресія, є чималий ризик отримати одноманітний ігровий процес, урізноманітнити який здатні лиш сутички з босами. І на жаль не в останню чергу, це є проблема саме рушія, що наклав свої обмеження на різні аспекти ігрового процесу. Що як наслідок зробило його місцями некомфортним та нечесним.

Підсумки
Однак навіть так Mohrta все ще здатна подарувати саме це відчуття пригоди, чогось нового та інтриги побачити, що буде далі, та які ще світи очікують попереду. Це неймовірні відчуття, що тримали мене в грі навіть тоді, коли ігровий процес почав мене втомлювати. Й хоча я розумію причини цього та вважаю що робити гру саме на GZDoom не було обов’язково. Це рішення все ж подарувало нам більш авторський проєкт зі своєю власною історією.

———————————— | НКО | ————————————

Жанр: Покрокові бої, Японська рольова гра
Дата виходу: 29 берез. 2024
——————— | Автор | Рецензія | Куратор | ———————

Felvidek - коротеньке словацьке фентезі.

Передмова:
Як й з багатьма інді, на Фелвідек я натрапив чисто випадково. Оскільки мені припав до ока візуальний аспект гри. Тоді я ще не підозрював, що з цією грою у мене буде довга історія, що триватиме майже рік. Оскільки чисто з власного бажання я вирішив спробувати її перекласти, й результатом цього є реліз української локалізації одним з авторів якої є я. Та що кумедно, вперше гру я пройшов тільки зараз, вже як рік опісля початку роботи над перекладом. Й тому я готовий поділитися своїми враженнями.

Коротенька пригода:
Фелвідек — це коротенька пригода, події якої відбуваються в Словацькому нагір’ї, що більше відоме як Верхня Угорщина. Ми ж граємо за лицаря Павола, якого спіткала лиха доля, його покинула дружина. І запиваючи це горе, він стає свідком вибуху замку на півночі. Це й стає початком цієї короткої, але захопливої пригоди, де вас очікує чимало гумору, жорстокості та навіть невелика нелінійність. Візуально ж гра вам подарує красивий, хоча й доволі специфічний монохромний візуал, з багатьма красивими образами. Що супроводжуються невеликим та доволі своєрідним, як для фентезі, саундтреком.
Ігрова ж складова Фелвідек, трішки різниться від побратимів по рушію. Оскільки базується на вивченні локацій та праці з обмеженими ресурсами, що ви найдете на них. На відміну від інших РПГ, тут ви не підіймаєте рівень, все підсилення вашої ватаги йде через спорядження та різноманітні ресурси найдені то тут то там. В бою ж вам доведеться вміло підбирати тактику та використовувати ваш обмежений ресурс. Та при цьому, якщо ви справді мастак нишпорка, у вас буде всього вдосталь, завдяки чому сутички не будуть викликати багато клопоту.

Підсумок:
Як так хочеться сказати, що я радий був прикласти руку до перекладу. Та дати змогу більшій кількості людей познайомитись з Фелвідек. Оскільки це хоч і коротка, але цікава пригода, що не боїться гумору та з любов’ю занурює в культурний контекст Словаччини XV століття. Й тому я щиро рекомендую її вам, та буду радий, якщо опісля проходження ви поділитеся й своїми враженнями про цю коротеньку, але чудову пригоду.

———————————— | НКО | ————————————

Жанр: Покрокові бої, Японська рольова гра
Дата виходу: 24 квіт. 2025
——————— | Автор | Рецензія | Куратор | ———————

Clair Obscur: Expedition 33 - Експедиція на край світу.

Пролог
Для мене, як і багатьох Clair Obscur: Expedition 33 стала несподіванкою. Гра без голосної реклами, що лише з пару раз з'являлась на виставках та неочікувано виникнула в інфопросторі незадовго до релізу, й розірвала його опісля. Гра парадокс, існування якої в сьогоднішній ігровій індустрії виглядає досить неприродно. Зроблена в основному командою з 30 осіб, з яких сценаристку знайшли на Redit, а автора саундтреку на Soundcloud. Й для яких в більшості це ще й був дебютний проєкт. Й хоча моментами це помітно, це все ж не помішало їм зробити цей неймовірний та цілісний досвід від самого початку й до фіналу.

Світлотінь
Саме так з французької перекладається "Clair Obscur". Це художній термін, що означає розподіл світла й тіні на поверхні об'єкта. Й в мистецтві це дуже потужний інструмент, оскільки завдяки правильному освітленню робота митця вже сама по собі здатна передавати різні емоції, такі як щастя й надію, або смуток та відчай. Й ця назва ідеально описує чимало аспектів Експедиції.
Графічна складова гри не виділяється вже класичною для рушія Unreal реалістичністю, але це також стосується й оптимізації. На відміну від більшості проєктів на цьому рушії, Експедиція має цілком непогану оптимізацію. Натомість реалістичність тут уступила місце неймовірному художньому баченню. Яке подарувало нам не тільки новий чудовий сетинг, а й в дуже цікавий спосіб підкреслило основний наратив гри. Візуально гра запропонує багацько різноманітних локацій, чимало з яких виглядатимуть, як неймовірно красиві пейзажі, від яких заворожує подих, а деякі неймовірно похмурі полотна, від яких пробирає до кісток.
Деякі побічні локації так взагалі запропонують зміну перспективи, і єдина їх мета це вразити вас красивою композицією та музикою, що її супроводжує. Музикою, що також є неймовірно важливою складовою гри, без якої б цей неймовірний світ би було неможливо поєднати воєдино. Лорієн Тестард проробив титанічну роботу пишучи музику майже протягом усіх 5 років розробки. Це як результат подарувало нам близько 8 годин неймовірних творів, що завжди підкреслюють момент, та доповнюють сприйняття візуалу та історії в цілому. Вся музика різноманітна, часто експериментальна та з лірикою, що напряму доповнює наратив. Й уся вона така, що опісля лише по собі світлотінь емоцій у ваших спогадах.

Експедиція 33
Показуй, а не розказуй. Це одне з багатьох правил, що визначає хорошу історію. І в наш час медіа часто навмисно ігнорують його, розказуючи речі, які можна було б просто показати, або які на оборот було б цікавіше побачити. Це ж стосується й провокативності історій. Часто в сучасному популярному медіа відчувається, що головні герої всесильні, або навіть якщо ні, то що вони все одно досягнуть мети, бо вони ж обрані. Вже не кажучи про те, щоб історія викликала якісь сильно негативні емоції.
Й на їх фоні Clair Obscur: Expedition 33 це приклад чудової сценарної роботи, що використовує усі переваги медіа, в якому ця історія подана. Чого вартує сам тільки пролог, в якому вас познайомлять зі світом не пояснюючи по 10 хвилин кожен термін, немов у головного героя амнезія, а цілісно показавши вам усе, що вам варто знати. Залишаючи вас з чималою кількістю нових запитань, і мотивацією побачити на них відповіді опісля. І про подібні аспекти історії експедиції можна сказати ще дуже багато. Оскільки її історія унікальна, повна різних цікавих поворотів, аспектів та думок. Й обговорювати її випадково не пропустивши в текст щось важливе неймовірно складно. А враховуючи те, що історія з її після знанням сприймається цілком по іншому, то ненароком зіпсувати неймовірні перші враження, які може подарувати ця гра я не маю бажання, затим ліпше перейдемо до ігрового аспекту гри.

Французька Жьє-РПГ
І ігровий процес Експедиції це напевно найцікавіше, що ставалось з покроковими РПГ за останні роки. Але водночас це найсуперечніший аспект гри в цілому. І для декого він може стати козирем гри на рівні з сюжетною складовою, а для когось тим, що відіб’є бажання грати. Та спершу розглянемо саму суть ігрового процесу. Clair Obscur: Expedition 33 - це розвиток ідей жанру JRPG, фактично цю гру можна підставити під цей жанр. Самі дивіться, це покрокова сюжетна РПГ з зарання створеними персонажами, що в міру історії та дослідження світу повного небезпек стають сильнішими піднімаючи рівень та покращуючи навички в супроводі з вивченням нових унікальних для кожного персонажа вмінь.
Розвиток же цієї ідеї припав саме на бойову систему, яка бувши покроковою у своїй основі, залучає QTE елементи. Так гравець може ухилитись від атаки не отримавши шкоди, або вчасно підібравши момент здійснити парирування й контратаку опісля. В доповнення до цього є вміння, що при досконалому виконанні QTE завдають більше шкоди. Й ці QTE елементи цікаво урізноманітнили класичну основу бойової системи JRPG. Яка часто в іграх цього жанру про те, хто кого перетанкує. Та про повну бездіяльність гравця під час ходу усіх супротивників. Натомість тепер кожний новий супротивник має більшу глибину та потребує більшої залученості гравця заради його подолання. А завдяки тому, що кожен з персонажів має не тільки унікальні вміння, а й унікальну ігрову механіку, навколо якої будуються його вміння. Бої стають ще цікавішими й потребують не тільки кмітливості задля максимальної ефективності команди, а й реакції задля її збереження. Надалі гра додатково запропонує ще один шар покращення ваших персонажів, а саме Піктоси та Люміни. Піктоси це свого роду "дрібнички", під які у кожного персонажа є тільки 3 слоти, що надають унікальні пасивні ефекти та покращують різні навички. А люміни є їх пасивними варіантами, що не дають покращення навичок, але не є обмежені ти, що можуть бути тільки на одному персонажі. І в міру гри ви їх знайдете чимало, оскільки вони заховані повсюди та їх часто дають як винагороди за бої. А їх правильне використання та комбінування на вашій команді подарує вам неймовірний результат. Завдяки чому будувати вашу ідеальну команду мрії тут справді цікаво.
Та на жаль чимало цих елементів породили й певні проблеми через свою реалізацію. Так імплементація QTE окрім цікавої основи породила й чимало проблем з балансом. Оскільки в спробі зробити гру рівномірно складною протягом усієї історії, баланс, як суперників, їх шкоди, вікон атак, так і прогресії сильно постраждав. Як приклад, від деяких суперників буде важко ухилитись через спеціально виставлений дивний ракурс камери або анімацію, прочитати яку просто занадто важко. Самі ж вікна для ухилення теж малі, й не сильно більші за вікна для парирування. Що підкреслює одна з популярних користувацьких модифікацій, що вирішує цю проблему. Що важливо, оскільки те ж парирування врази більше винагороджує, даючи змогу не тільки відновити додаткові очки дії персонажа, а й завдати шкоди ворогу на його ж хід. Баланс прогресії ж дуже нестабільний, і ви маєте шанс страждати через недостатній рівень, або навпаки просто проносити сюжетні сутички через зависокий рівень групи. Й це стає помітно рано по грі, коли майже увесь побічний вміст буде заскладним для групи вашого рівня, а якщо ви його пересилите, то сюжетний шлях буде здаватись залегким. І це може сильно зіпсувати враження, якщо не відбити бажання грати. Та навіть так, навіть при цих проблемах, я отримав неймовірні емоції від бойової системи, так вони не завжди були позитивні, але це були сильні емоції, не в останню чергу, завдяки яким я пройшов гру на платину.

Епілог
Clair Obscur: Expedition 33 - це гра феномен. Зроблена невеликою командою, але така амбіційна. Не ідеальна, але та що спробувала щось нове. Гра історія якої, це те заради чого я буду щиро рекомендувати її кожному. Оскільки це буде незабутня пригода, що залишиться у вас в спогадах надовго.

———————————— | НКО | ————————————

Жанр: Виживання, платформер
Дата виходу: 28 берез. 2017
——————— | Автор | Рецензія | Куратор | ———————

Гру купив не я, а купив мені один з моїх друзів. Тому я зараз і граю та пишу огляд. Якщо коротко про гру-то це інді гра в якій ти не супер герой, а жертва і найслабший звір у харчовому ланцюжку. Головного героя до речі називають слимакотом, Але тут є ще про багато що поговорити. Тож почнемо.

Перші враження

Я не розумів де я, але був дуже зацікавленний та потрішки розумів і досліджував й розумів сюжет гри. Я вчився на своїх помилках. Пройти гру в перший раз було дуже складно.

Музика

Музика в цій грі просто шедевральна. Є одночасно і енергійна та заспокійлива. І майже усі треки підходять для місць, в яких вони грають.

Думки щодо DLC

Перше DLC (downpour) додало ще більше сюжету, але більшість слимакотів з 5 доданих ламають концепцію звіра, найнижчого у харчовому ланцюжку, тому що там є і слимакіт з нескінченними списами, і слимакіт з можливістю робити вибухові стрибки в повітрі, Отже, перше DLC лише, щоб отримати більше задоволення та облегшений геймплей. Друге DLC (The Watcher) Дуже заплутане і з'являється ще більше питань щодо сюжету та регіонів, Але воно ще недороблене, тому казати тут не багато.

Скорочено про флору та фауну

Найбільш поширені істоти та вороги-це ящірки. В них є дуже багато видів з різними особливостями. Серед нейтральних є сміттярі, які є доволі розумними і мають можливість кидати списи та камні як і главний герой. До речі, для розмови вони використовують жести та в них є як і майже в усіх істот система репутації, яка залежить від того, як ви з ними взаємодієте. За вбивство сміттярів репутація буде знижуватися, а якщо давати їм усілякі предмети, то репутація збільшится, Також є літаючі істоти-стерв'ятники, які є доволі сильною небезпекою у відкритих регіонах. Тут ще є багато істот, але суть і основне я сказав і пояснив,

Сюжет (спойлерів не буде, він довгий)

Я не дуже хочу розповідати про сюжет, адже це може комусь заспойлерити та зіпсувати враження, але можу сказати, що головний герой (слимакіт) приходить у вже постапокаліптичний світ, у якому до цього жила дуже велика та могутня цилівізація, І до речі, зараз я записую відео з повним сюжетом цієї гри, напевно у кінці червня вийде. Я потім опублікую це у себе в профілі, зможете подивитись.

Висновок

Рекомендую, але тільки для тих, кому подобаєтся складність в таких іграх, та готових застрягати на одному місці на дуже довгий термін.

———————————— | НКО | ————————————

Жанр: Рольовий бойовик, Японська рольова гра
Дата виходу: 17 верес. 2024
——————— | Автор | Рецензія | Куратор | ———————

FINAL FANTASY XVI - Японське темне фентезі.

Пролог:
FINAL FANTASY це одна з найунікальніших ігрових серії, яка супроводжує гравців ще з далекого 1987 року, і яка на цей момент налічує вже понад 30 ігор. Та унікальність цієї серії не закінчується її довголіттям, а полягає в самих іграх, де майже кожна частина Фінальної Фантазії це повністю окрема гра, що сюжетно не пов’язана з іншими іграми серії та чиї події відбуваються у власному світі. Натомість ідентичність серії формується стилем та окремими елементами, що незалежно від історії чи сетингу присутні в кожній грі серії. Таким чином не важливо яка цифра йде після назви, й хоч це плутає, та дає змогу зануритись в цю серію з абиякої частини, яка припаде вам до душі. І сьогодні ми розглянемо 16 Фінальну Фантазію з основної лінійки серії.

Краса кристалів:
Чимало японських РПГ мають проблеми з тим, щоб поспівати за тенденціями розвитку візуальної складової. Через що останні або виглядають застаріло вже на момент релізу, або завдяки стилізації здатні частково протистояти часу. І FINAL FANTASY XVI в цьому плані стала доволі компромісним, але ще одним кроком Square Enix в спробі порушити цей дуалізм. Завдяки чому гра виглядає справді красиво, а моментами навіть й заворожливо. Так в катсценах гра прям вихваляється своєю візуальною потугою. Й хоча певна вже класично притаманна японським рольовим іграм мінімалістичність в деталізації оточення тут теж присутня, все що на думку авторів має привертати увагу та бути в її центрі пророблено дуже добре.
Однак все має свою ціну, й у випадку спроби розірвання візуальних кайданів жертвою стала технічна складова. І якщо багів, як візуальних, так й ігрових я не зустрів взагалі, то оптимізація тут фактично що відсутня. Точніше вона любить бути при смерті й час від часу впадати в кому. Так гра страждає від просто недопустимих статерів та просідання кадрової частоти. Які інколи не зрозуміло з чим пов’язані. Оскільки частіше всього вони відбуваються не в самі активні по візуальному наповненню ігрові сегменти. Та навіть так, стабільна кадрова частота для мене була скоріше винятком, ніж даністю. Й хоча в геймплейно орієнтованих сегментах кадрова частота здебільшого мала некритичні піке від 70 до 50 кадрів, яке просто дражнили мене своєю наявністю. То в деяких катсценах, в яких кадрова частота й так за замовченням закріплена на 30 кадрах, падала до неймовірних 15 кадрів, що звісно ж псувало досвід їх перегляду.

Пручання долі:
На щастя, під час ігрового процесу кадрова частота більш стабільна й не має обмеження. Що добре, оскільки ми маємо діло хоча й не з першою в серії, але Фінальною Фантазією з повністю динамічною бойовою системою. В якій ми будемо битися не тільки як людина, а і як могутній Айкон, колос, що є вираженням певної стихії. Й вона безумовно є сильною складовою гри в яку було вкладено чимало зусиль. Так в людській подобі ми маємо слешерну боївку, в якій ми можемо робити декілька комбо, станити ворогів й класично для усіх слешерів, підкидувати ворогів, задля красивого повітряного комбо. Натомість щоб самим не стати подушкою для биття, ми маємо звичайне й ідеальне ухилення та контратаку, це коли ми б’ємо ворога в ту ж мить, коли він замахується. Цей набір можливостей доповнюється різними навичками, які ми отримуємо в міру проходження гри, та можемо розблоковувати для використання. Кожна з них може бути корисна у свій час та кожна з них виглядає справді красиво. Однак в цій бойовій системі є на мою думку слабка ланка, й це прогресія. Так її основою є саме відкриття нових навичок, оскільки крім цього, гра здатна запропонувати хіба що збільшення циферок тою чи іншою мірою. А деякі пізні навички навіть в базовій формі є сильнішими за більш ранні.
Винятком можуть стати хіба що деякі побічні завдання, винагорода за які може бути вагомим покращенням, як от, наприклад більше лікувальних зіль, або покращення їх ефективності. Через це, в певний момент гри я почав ігнорувати не сюжетні бійки у відкритому світі, які на жаль є основним його наповненням, оскільки вони стали просто скучними для мене. Й на превеликий жаль в грі бої це десь 80% того, що може запропонувати гра. Так якщо переходити до того, що ми будемо творити у відкритому світі, то тут окрім не обов’язкових битв, унікальних цілей для полювання та додаткових завдань більше нічого немає. Хіба скрині, в більшості з яких будуть ресурси для покращень або крафту. Натомість з цього всього виділяються унікальні цілі, оскільки це часто міні боси, бої з якими приносять чимало задоволення. Напротивагу їм тут виступають додаткові квести, які в більшості випадків є піди поговори, побийся, принеси, передай або комбінацію з чогось тут переліченого. Й більшості з випадків, саме в ігровому плані це жах різноманітності, що викликає бажання пропускати їх, або хоча б пропускати діалоги. Але чому, що то, що інше є помилкою ми поговоримо трошки пізніше.
Натомість бої з босами це одна з тих речей в цій грі, заради якої ви б мали хотіти зіграти в цю гру. Оскільки помітно, що саме в них пішли чимало зусиль та ресурсів, яких не вистачає тому ж не центральному ігровому вмісту. В них чудово себе розкриває, як бойова система, так і гравець, що має можливість реалізувати підібраний білд. Натомість бої в формі Айконів подарують досвід битви величезних колосів під неймовірно круті треки та хоча й простим, але за бажанням в міру глибоким бойовим досвідом.
Підсумовуючи, варто сказати, що гра в цілому не є важкою, а якщо у вас буде таке бажання, ви можете її спростити ще більше. А от щоб ускладнити гру, її на жаль доведеться пройти як мінімум раз, та відкрити Нову Гру+, де вас чекатиме Фінальний рівень складності.

Падіння старого світу:
Однак не єдиним ігровим процесом виділяється Фінальна Фантазія. В цілому японські ігри, які роблять хоча б частковий опір на сюжетну складову часто мають видатний або хоча б непоганий сюжет. І на мою думку FINAL FANTASY XVI є такою грою. Тому розгляньмо те, чим гра виділяється з першого погляду, сеттинг. В серії Фінальної Фантазії є чимало ігор в різних піджанрах фентезі, й 16 виділяється серед них тим, що це Темне Фентезі. Хоча й не таке темне, як традиційно асоційовані з цим піджанром твори. Однак будьте готові до історії, в якій є відчай, смерть та жорстокість. Гра не цурається вбивати персонажів, та демонструвати жорстокість цього світу, й хоча це все не позбавлено японського колориту, що може частково призвести до місцями певної передбачуваності подій. Все ж історія зможе вас як заінтригувати так й здивувати. Й особливо це стосується побічних історій, що доволі незвично, як для японської ерпг, де частіше за все більшість побічних завдань позбавлені сюжетного наповнення взагалі. Так додаткові завдання, хоча в ігровому плані несуть більше ціль давати вам досвід для комфортної гри, натомість бувши в ігровому плані доволі скупими на різноманіття. В сюжетному ж вони часто надають дуже важливий контекст того, що це за світ і який він є насправді. А деякі ж побічні завдання мають справді важливі історії, без яких основний сюжет не чіпляв би за душу так сильно.

Фінальні думки:
Підсумовуючи, FINAL FANTASY XVI це справді крута гра, яка здатна вам запропонувати непоганий та красивий ігровий досвід з дуже гідною історією. Але це все під покровом поганої оптимізації, відсутності різноманіття в ігровому процесі та пустого, фактично декоративного відкритого світу. Однак навіть так, я б все ж рекомендував як мінімум спробувати гру, оскільки за перші 2 години ви орієнтовно зрозумієте, що на вас буде очікувати як в ігровому плані, так й плані стабільності вашої частоти кадрів. Й не забувайте, що якщо вас зацікавила якась гра з серії Фінальних Фантазій, то не бійтесь цифри в назві, оскільки в цій серії це всього лише нумерація. Й вона не повинна мішати якійсь з цих безумовно крутих японських екшн рпг стати для вас першою в серії, як ця стала для мене.

———————————— | НКО | ————————————